ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО
Визначення домашнього насильства Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон), домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї. Домашнє насильство може мати форму, як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі).
НАСИЛЬСТВО ЩОДО ДІТЕЙ .
Насильство над дітьми – проблема, яка завжди існувала і скоріш за все, ще дуже довго буде існувати у сучасному суспільстві. Сучасність демонструє такі його приклади, як смерть дітей від голоду, загибель їх під час бомбардувань і обстрілу, міжнародних конфліктів, вбивство в таборах біженців, на побутовому ґрунті. Нерідкі і такі форми насильства, як торгівля дітьми, залучення до жебрацтва, проституція, економічна експлуатація, позбавлення житла, коштів для існування, зневага потребами й інтересами. Діти є найнезахищенішою і найуразливішою частиною суспільства, повністю залежною від дорослих. Саме з їх провини діти стають жертвами домашнього насильства, опиняються в зонах стихійних і природних катастроф, військових дій тощо. Насильство над дітьми – це широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків та опікунів, інших родичів, вчителів, вихователів, будь-яких осіб, які старші або сильніші. У практиці соціально-педагогічної роботи часто використовують поняття «жорстоке ставлення щодо дитини», що включає фізичне насильство, інцест і сексуальне насильство, а також психологічно негативне звернення, що може мати на увазі, наприклад, ігнорування дитини або залучення до насильства між батьками чи іншими членами сім’ї. Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства8. Жорстоке ставлення до дитини і нехтування її інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров’я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті. Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей:
Фізичне насильство – дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета. Фізичне насильство – це також і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), а також спроби задушення та потоплення. Фізичне насильство – це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.
Ознаки фізичного насильства:
· синяки або поламані кістки; · відбитки предметів/предмета; · синець або поріз, якому немає пояснень; · залисина; · боязнь дорослих, особливо батьків; · агресія; · боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь якого дотику.
Ознаки сексуального насильства:
· таємність; · надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов'язані; · надмірний прояв уваги до всього, що пов'язане з сексуальною темою; · побоювання певної людини чи члена сім'ї; · надмірна піддатливість; 18 · агресія; · біль при сечовипусканні; · ускладнення при ходьбі чи сидінні; · нетримання сечі; · анальний чи вагінальний свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.
Ознаки психологічного (емоційного) насильства:
· відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку; · порушення мови, сну, прийому їжі; · систематичне повторювання дій, зокрема – розкачування, смоктання пальців, кусання; · відсутність зосередження та уваги; · відсутність інтересу чи емоцій; · депресія або віддаленість; · агресія.
Ознаки фізичної занедбаності (незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі):
· брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону; · безсоння; · недотримання гігієнічних норм; 19 · медичні проблеми, які не піддаються лікуванню; · ховання або крадіжка їжі; · відсутність або низький рівень соціальних навичок; · бездоглядність; · нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.
