Методичний калейдоскоп

Зміст методичної роботи в закладі базується на основі державних документів про освіту, науково-педагогічних досліджень, навчальних планів, програм, новинок психолого-педагогічної літератури, інструктивно-методичних матеріалів з проблем організації методичної роботи, інформації про перспективний педагогічний досвід. Велика увага приділяється спрямуванню зусиль педагогічного колективу на реалізацію сучасного особистісно-орієнтованого підходу до дітей, який передбачає формування у дитини здібностей і бажання усвідомлювати себе як особистість. Ці домінуючі ідеї викладені у річному плані дошкільного навчального закладу № 5 “Веселка”, обговорюються на педагогічних радах, педгодинах, під час індивідуальних і групових консультаціях, на їх основі здійснюється корекція педагогічного стилю роботи вихователів. Відповідна увага приділяється психологічному аспекту реалізації гуманістичного підходу до розвитку вихованців.

У координації методичної роботи закладу активну участь бере творча група, яка відповідно до річного плану працює над вивченням інноваційних технологій, опрацюванням актуальних для дошкільного закладу питань та впровадженням їх в практику роботи з дітьми. Творча група поглиблено працює над темою: “Формування свідомого ставлення до здоров'я у дошкільнят”.

Методична робота в дошкільному закладі відповідає структурі методичної роботи і вимогам МОН України про організацію методичної роботи з педагогічними кадрами.

В роботі педколективу впроваджуються масові (педради, педагогічні читання, семінари, методоб'єднання), групові (семінари-практикуми, творчі групи) та індивідуальні (стажування, самоосвіта) та інші форми методичної роботи. В дошкільному закладі створені належні умови для підвищення професійного рівня та формування інноваційної компетентності педагогів. Вдало поєднані колективні, групові та індивідуальні форми методичної роботи сприяють ефективному росту фахової майстерності педагогів.

Семінар  педагогічна  майстерня

Семінар – практикум 

Семінар – практикум

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грєц. patris —батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу    

Патріотичне виховання

     Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовного надбань суспільства

     Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

    Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

    Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

   Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

   У Програмі «Дитина» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

 ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.           

       « Ми тебе не забули , Тарасе»

 Заняття з Розвитку мовлення

в старшій групі

 на тему: «Дітям про Шевченка»

Програмовий зміст: Поглиблювати знання  дітей про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка. Формувати у дітей знання про видатних українців, розвивати память, уважність та активність під час заняття.

Виховувати любов до краси поетичного слова , викликати бажання  вивчати твори поета ,розуміти їх зміст.
Попередня робота: вивчення віршів поета,
                                                              Хід заняття

 Вихователь   Щовесни , коли тануть сніги
І на рясті просує  «веселка»
Повні сил і живої снаги , 
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

Саме в такий березневий  світлий час яскраво засяяла над Україною зірка Т.Г.Шевченка – пророка, поета , художника.
Сьогодні ми зустрінемося з великим українським поетом Т.Г.Шевченком. А чому саме зараз? Бо день народження і день смерті його стоять поряд   9 – 10 березня. 
Сьогодні ми звертаємося до поета , який став для України заповітною думою , її без-смертною піснею. Тож нехай вогонь його душі ( запалюю  свічку ) запалить у наших серцях іскорку віри , надії , любові до рідної землі , свого народу.
- Придивіться до портрета Т.Г.Шевченка. І ви обов'язково  зустрінетесь з його сумними очима , в яких затаїлись невиплакані сльози , біль і печаль. Високе чоло свідчить про високий розум. Ми ніби  відчуваємо , як його переповнюють думи. Про що ж він мріє? А мріє він про свою долю безталанну ,  про далеких рідних людей , про Україну.
Багато років  на Україні  було кріпаки і пани. Кріпаки – убогі, неписьменні люди мусили важко працювати, задарма, на пана. Пани зневажали своїх кріпаків, крім того ,що заставляли їх працювати , били і навіть могли продати або подарувати іншому панові . і саме в той час народився Т.Г.Шевченко
    
                                          В похилій хаті край села ,
                                          Над ставом чистим і прозорим ,
                                          Життя Тарасику дала
                                          Кріпачка – мати , вбита горем.
         
Народився Тарас Шевченко в селі Моринці на Черкащині у бідній родині . Батька Тара-са звали Григорій Іванович, а матір – Катерина Якимівна.
Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чимале-нька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип.
Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Вона доглядала меншеньких дітей, го-дувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі. Тарас дуже любив свою сестричку-няню, слухався її. Він був допитливий, вразливий, усім ці-кавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше слухати казки, пісні. Прийде, бувало, мати з роботи, сяде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки, а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню заспівати. А ще більше лю-бив Тарас розповіді діда Івана Шевченка. Слухати його збиралася не тільки сім’я Шев-ченків, а й багато сусідів. Дідусь розповідав про героїв, які боролися за правду, за кра-ще життя простих людей, розповідав про повстання селян-кріпаків проти панів. Опові-дання діда Івана будили у Тараса думи про долю кріпаків.
Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев’ять років, коли померла мама. А через два роки помер і батько. Ось, як про це пише Шевченко: 
            Там матір добрую мою
            Ще молодую у могилу
            Нужда та праця положила.
            Там, батько, плачучи з дітьми, 
            А ми малі буди і голі,
            Не витерпів лихої долі,
            Умер на панщині,
            А ми-розлізлися межи людьми,
            Мов мишенята…            
І почалося страшне сирітське життя. Тарас оселяється у дяка в школі - як школяр і дяків помічник.  Він за те що вчився мусив виконувати всю роботу в школі та вдома у дяка. Небагато пройшло часу, але багато змінилося в житті хлопця. Він відчував потяг до поезії, малярства. В 14років його забирають працювати до поміщика - пана Енгельгарда. Важкими були його дитячі роки. ..
    - Почав писати вірші Тарас ще в дитинстві. Перша його збірка вийшла під назвою «Кобзар» . Знаєте чому?

Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя. Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. Їх називали кобзарями. А Шевченко писав вірші про народ, і тому назвав свою книгу «Кобзар».
Всьому світові відома ця збірка 
Вірші Шевченка перекладені різними мовами
     - Діти, чому ця книга називається «Кобзар» ?
(відповіді дітей )
     - Діти, а які вірші Т.Г. Шевченко ви знаєте?
(діти читають вірші)

Дитина 1.   Вітер віє-повіває,
                    По полю гуляє.
                    На могилі кобзар сидить
                    Та на кобзі грає.
                    Кругом його степ, як море
                    Широке, синіє;
                    Кругом хвилі як ті гори ні землі ні неба 
                    Серце мліє, а Козакам того тільки й треба   
                    Пливуть собі та співають рибалка літає 
                    А попереду Отаман веде куди знає.

Дитина 2.           Встала весна, чорну землю
                           Сонну розбудила,
                           Уквітчала її рястом,
                           Барвінком укрила.
                           А на полі жайворонок,
                           Соловейко в гаї -
                           Землю, убрану весною,
                           Вранці зустрічають.

Дитина 3.  Сонце заходить, гори чорніють, 
                   Пташечка тихне, поле німіє, 
                   Радіють люде, що одпочинуть, 
                   А я дивлюся... і серцем лину 
                   В темний садочок на Україну. 
 
Дитина 4.        Світає, край  неба   палає,
                        Соловейко в  темнім  гаї   …
                        Сонце      зустрічає    
                        Тихесенько  вітер    віє,
                        Степи, лани    мріть…
                        А іноді така печаль
                        Оступить душу, аж заплачу,
                        А ще, до того, як побачу
                        Малого хлопчика в селі.
                        Мов одірвалось од гіллі,
                        Одно-однісіньке під тином
                        Сидить собі в старій ряднині.
                       Мені здається, що се я,
                       Що це ж та молодість моя.

Молодці дітки. А про що писав в своїх творах Т.Г. Шевченко?
(відповідь дітей)
 - Про природу та красу рідного краю, про минуле тяжке життя, про свою сім'ю, про любов до матері)
     - Багато віршів написані Шевченком покладені на музику. Це пісні «Заповіт», «Зацві-ла в долині», «Реве та стогне Дніпр широкий»,«Стоїть гора високая», «Думи мої думи», «Садок вишневий коло хати»,«Ой, у полкалина»

Підсумок

• про яку визначну людину ми сьогодні говорили?

Який ваш улюблений вірш Шевченка?

Пожежні тренування