Попередження туберкульозу

    Згідно Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», розділ ІІІ, стаття 8: Особи які ухиляються або без поважних причин у визначений термін не пройшли обов’язковий профілактичний медичний огляд на туберкульоз, відсторонюються від роботи, а неповнолітні і учні відсторонюються від відвідування навчальних закладів та ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»: Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування навчальних закладів не дозволяється; та листа МОН і МОЗ України № 1/9-500/ №04.01.16/281103 від 29.09.2014 року «Щодо вирішення окремих питань про зарахування до дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів дітей, у яких відсутні обов’язкові профілактичні щеплення»: Питання щодо відвідування навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень вирішується індивідуально лікарсько-консультативною комісією – при відмові від реакції Манту вирішує фтизіатр.

Увага: туберкульоз!

 Туберкульоз – небезпечне інфекційне захворювання. Спричиняє його туберкульозна палочка, яка поширена та дуже стійка в навколишньому середовищі. Проникаючі до організму людини, вона найчастіше уражає легені.

   На сьогоднішній день в Україні реєструється епідемія туберкульозу. На жаль, все частіше стали хворіти діти. Як можна заразитися туберкульозом? По-перше від хворого. Під час кашлю, чхання, розмови туберкульозна палочка проникає до здорової людини із слиною та мокротинням хворого. По-друге, через предмети загального користування: посуд, рушник, одяг, постільні приналежності. По-трете, під час контакту з хворими на туберкульоз тваринами та вживання молока, сиру, сметани та інших продуктів від цих тварин.

 Першими ознаками туберкульозу можуть бути: тривалий кашель, нежить, пітливість особливо вночі, підвищення температури тіла ввечері до 37-37,2°С протягом місяця і більше, зниження ваги. При появі таких симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря.

 Проба Манту – тест раннього виявлення туберкульозу у дітей. Цю пробу проводять усім без винятку дітям один раз на рік. У дорослих туберкульоз виявляють при допомозі рентгенологічного методу, який називається флюорографією. Повідомте своїх батьків, бабусь, дідусів та знайомих, що щорічне флюорографічне обстеження обов’язкове.

 Як попередити туберкульоз? Всім дітям, а також деяким дорослим роблять щеплення. А головна профілактика туберкульозу – це ведення здорового способу життя.

  Пам′ятайте, додержання правил особистої гїгїєни, дотримання в чистоті житла, заняття фізкультурою, раціональне харчування, відмова від шкідливих звичок, особливо куріння, убереже вас від захворювання.

Туберкульоз: захищаймося від збудника ворога

Несприятливі умови життя, тісний контакт у місцях із поганою вентиляцією (бомбосховищах, підвалах), погане харчування, психічний і фізичний стрес — те, з чим стикаються мігранти, біженці та внутрішньо переміщені особи (ВПО). Через це вони піддаються підвищеному ризику заразитися діареєю; гепатитами; паразитарними захворюваннями, що передаються через воду; інфекціями дихальних шляхів, зокрема й туберкульозом. Про нього цього разу й поговоримо.

Якщо порівняти епідемічні показники захворюваності на туберкульоз у 2022 році з аналогічним періодом 2021-го, то спостерігаємо зростання. Наприклад, у травні 2021 року було зареєстровано 1321 випадок захворюваності, у травні 2022-го — 1740.

Однак батьки навіть в умовах воєнного стану роблять усе, аби їхня дитина росла здоровою. Тому, коли лікарі ставлять їй діагноз «туберкульоз», довго не можуть повірити в це. Для того щоб розвія­ти їхні страхи чи навпаки — підтвердити, щоб допомогти якомога швидше, ознайомте їх із матеріалами цієї публікації.

Що спричиняє

Джерело інфекції — людина, хвора на відкриту форму туберкульозу легенів. Разом із мокротинням вона виділяє в довкілля мікобактерії туберкульозу. Навіть, коли чхне один раз, то в повітрі опиняється до 40 тисяч крапель мокротиння. Кожна з крапель може переносити збудник захворювання. Окрім того, мікобактерії туберкульозу потрапляють у довкілля із позалегеневих вогнищ ураження із сечею, випорожненнями, вмістом нориць. Хворі із закритими формами туберкульозу стають джерелом інфекції лише за тісного і тривалого контакту.

Зазвичай людина інфікується повітряно-крапельним шляхом, коли розмовляє з хворими, та повітряно-пиловим — коли вдихає засохлі краплі мокротиння із повітрям. Також можливий аліментарний шлях інфікування, коли збудник проникає в організм людини разом із молоком та молочними продуктами від хворих корів і кіз. Трапляються випадки контактного інфікування через ушкоджену шкіру та трансплацентарного — через кров.

За тривалого контакту із хворим інфікується до 50% людей, але лише 3—6% з них захворіють на туберкульоз. В інших формується нестерильний імунітет. Однак якщо опірність організму знижується, мікобактерії туберкульозу активуються, і розвивається захворювання.

Чинники, що сприяють інфікуванню та розвитку захворювання:

• ВІЛ-інфекція;
• цукровий діабет;
• однотипне харчування;
• генетична схильність;
• погані санітарні-гігієнічні умови проживання.

ВООЗ установила епідемічний поріг для туберкульозу — понад 0,5% від загальної кількості населення. На жаль, Україна входить до групи країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз.

Які клінічні форми та їхні симптоми

У дітей дошкільного віку зазвичай діагностують клінічні форми первинного туберкульозу: первинний туберкульозний комплекс, туберкульозна інтоксикація, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Туберкульоз інших органів і систем трапляється в них рідше.

Первинний туберкульозний комплекс

Розвивається, якщо мікобактерії туберкульозу вперше потрапляють в організм дитини. Вони спричиняють місцеве запалення в легенях, лімфаденіт та лімфангіт. Відтак у місці ураження розвивається некроз, вогнища склерозуються, а навколо них утворюються капсули.

Початок захворювання різний — гострий, поступовий, і навіть мало- чи безсимптомний. Усе залежить від розмірів вогнища ураження, реакції тканин довкола та ступеня залучення в патологічний процес лімфатичних вузлів.

Імунна відповідь організму дитини та його здатність до генералізації інфекційного процесу залежать і від її віку. Найчастіше на таку форму туберкульозу хворіють діти віком до семи років.

Для гострого початку первинного туберкульозного комплексу характерні симптоми, як-от:

• підвищення температури тіла до 38,0…39,0 °С;
• погіршення апетиту;
• млявість;
• підвищена втомлюваність.

Висока температура тіла тримається від кількох днів до двох — трьох тижнів, потім поступово за два — три дні знижується. Окрім явищ інтоксикації, у хворої дитини виникають сухий кашель і задишка. Іноді можливі блідість і зниження тургору шкіри, кератокон’юнктивіти, блефарити, вузлувата еритема.

За поступового розвитку захворювання самопочуття в дитини погіршується повільно. Спершу батьки помічають, що дитина стала млявою, емоційно лабільною, пітніє під час сну, відмовляється від їжі та втрачає вагу. Відтак у неї без будь-яких на те причин підвищується температура тіла до 37,5…38,0 °С. На тлі підвищення температури тіла в дитини розвивається нежить, незначний біль у горлі, а іноді й сухий кашель. Він приєднується тоді, коли мікобактерія туберкульозу вражає бронхи. Мокротиння в дітей зазвичай немає. До того ж вони не вміють його відкашлювати. Якщо кашель таки є, то він турбує дитину зранку й вночі протягом двох — трьох тижнів.

Коли лікар-фтизіатр оглядатиме дитину, то може помітити збільшення шийних й пахвових лімфатичних вузлів. Вони м’які, еластичні та рухливі.

Мокротиння в разі туберкульозу густе, без запаху, нерясне, двошарове, слизисте, у разі прогресування захворювання — слизисто-гнійне або гнійне.

Безсимптомний перебіг захворювання можливий у разі незначних змін у легенях і лімфатичних вузлах.

Туберкульозна інтоксикація

Розрізняють ранню й хронічну туберкульозну інтоксикацію. Для ранньої туберкульозної інтоксикації в дітей характерний симптомокомплекс функціональних розладів, без локальних проявів захворювання. Дитина емоційно лабільна: то збуджена й дратівлива, то млява й пригнічена. Вона швидко втомлюється, не може сконцентруватися на завданні. Можливе стійке підвищення температури тіла до 37,5 °С або чергування нормальної із фебрильною без жодних на те причин. Різниця між уранішніми і вечірніми показниками може сягати понад 1°С. Іноді температура тіла надвечір не перевищує 37 °С, але зранку падає до 36,0…36,2°С. При цьому вона підвищується з 12:00. Тому вимірювати її слід тричі на день: о 8:00, 12:00 і 17:00.

Про захворювання також свідчать диспепсичні розлади:

• відрижка;
• блювання;
• погіршення апетиту.

Коли лікар-фтизіатр оглядатиме дитину, то може виявити помірне збільшення периферичних лімфатичних вузлів, почервоніння слизових оболонок носо- й ротоглотки, кератокон’юнктивіт і блефарит, вузлувату еритему, іноді — осередкові або дистрофічні зміни кісткової тканини.

ВПО може знайти лікаря-фтизіатра в НСЗУ за номером телефону 1677 та на сайті ЦГЗ

Для хронічної туберкульозної інтоксикації в дітей характерний той самий симптомокомплекс функціональних розладів, що й для ранньої. Однак він вираженіший, стійкіший і триваліший. Провідні за хронічної туберкульозної інтоксикації симптоми нейровегетативної дисфункції і нейроендокринних порушень:

• головний біль;
• швидка втомлюваність;
• розлади сну;
• пітливість під час сну;
• порушення терморегуляції.

Рідше трапляються скарги на біль у серці та животі.

Туберкульоз внутрішньогрудинних лімфатичних вузлів

Для туберкульозу внутрішніх лімфатичних вузлів, або туберкульозного бронхоаденіту характерне специфічне ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів кореня легенів і середостіння. Це найпоширеніша клінічна форма туберкульозу серед дітей. Ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів не ізольоване. До інфекційного процесу часто долучаються крупні бронхи, судини, нервові ганглії, стовбури легенів, плевра.

Зазвичай захворювання починається поступово. Спершу дитина лише швидко втомлюється, погано їсть, дратівлива, пітніє під час сну. Шкіра обличчя злегка бліда, слизові оболонки носо- та ротоглотки — рожеві. Надалі за тривалої туберкульозної інтоксикації розвивається постійний або тимчасовий ціаноз шкіри обличчя, виникають синці під очима. У дитини підвищується температура тіла до 38,0 °С, збільшуються понад п’ять груп периферійних лімфатичних вузлів. Вони еластичні, неспаяні з тканинами довкола, рухомі, безболісні.

Окрім того, дитина може скаржитися на симптоми, зумовлені тиском збільшених лімфатичних вузлів на сусідні органи. Це, зокрема:

• задишка;
• гикавка;
• кашель, особливо вночі;
• біль у животі.

Симптоми стискання частіше виникають у дітей віком до трьох років через те, що дихальні шляхи піддатливі до стиснення збільшеними лімфатичними вузлами.

Значно рідше, переважно в дітей раннього віку, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів починається гостро з підвищення температури тіла до 39,0 °С. У разі хронічного туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів можливе покашлювання без мокротиння, яке то з’являється, то зникає. Під час огляду виявляють блефарит, кератокон’юнктивіт або вузлувату еритему.

Як діагностувати

У дітей дошкільного віку туберкульоз діагностують за даними анамнезу, результатами туберкулінової проби, бактеріологічних та інструментальних досліджень. Оскільки розвиток захворювання не завжди супроводжується характерним для туберкульозу симптомокомплексом, то діагностичне значення мають епідеміологічні дані анамнезу — наявність контакту із хворим.

Для туберкулінової проби, або проби Манту, використовують туберкулін. Він безпечний для організму дитини, адже містить лише частки клітин і білок, на який реагує імунна система. Коли в організм інфікованої дитини вводять туберкулін, то в місці введення виникає алергійна реакція — почервоніння й папула. Дитині вводять дві одиниці туберкуліну внутрішньошкірно у внутрішню поверхню передпліччя. Праве та ліве передпліччя постійно чергують: у парні роки вводять у праве, у непарні — у ліве.

Для діагностики туберкульозу дорослим замість проби Манту роблять флюорографію.

Оцінюють пробу через 72 год після того, як уведуть туберкулін. Для цього вимірюють діаметр інфільтрату перпендикулярно осі руки, якщо інфільтрату немає — розмір почервоніння. За діаметром інфільтрату розрізняють реакції, як-от, мм:

Негативна реакція свідчить про те, що дитина здорова, позитивна й сумнівна — про інфекційну або післявакцинальну алергію. Позитивна реакція через кілька років після БЦЖ та гіперергійна — також свідчить про те, що дитина інфікована. Післявакцинальна реа­кція не буває гіперергійною. Про інфікування також свідчать:

• уперше позитивна реакція — папула понад 5 мм;
• стійка реакція з інфільтратом понад 12 мм;
• «віраж» — посилення в діаметрі попередньої сумнівної чи позитивної реакції на 6 мм і більше;
• посилення позитивної реакції менше ніж на 6 мм, але з утворенням інфільтрату.

Туберкулінова проба й нині залишається найпоширенішим і найдоступнішим методом діагностики туберкульозу в дітей. Утім, вона дає великий відсоток хибних результатів.

Додаткове значення має бактеріологічне дослідження мокротиння, виділень зі шкіри, промивних вод шлунка і бронхів, ліквору.

Діти дошкільного віку через силу відкашлюють мокротиння й ковтають його. Саме тому, аби отримати матеріал для дослідження, беруть не лише промивні води бронхів, а й шлунка натще.

Загальні аналізи крові, калу та сечі, щоб установити діагноз «туберкульоз», малоінформативні. Зміни в них свідчать про запальний процес в організмі дитини. На початкових етапах розвитку захворювання можливе збільшення кількості лейкоцитів і зменшення кількості лімфоцитів у сироватці крові, а також підвищення швидкості осідання еритроцитів. При цьому кількість лейкоцитів доволі швидко нормалізується.

Для того щоб діагностувати туберкульозний менінгіт або енцефаліт, дитині призначають МРТ, ЕЕГ, КТ, роблять люмбальну пункцію.

Як лікувати

Хвору на туберкульоз дитину спершу лікують в умовах стаціонару, надалі — амбулаторно. Увесь курс лікування розрахований на 6—12 місяців безперервного вживання лікарських засобів і спрямований на знищення збудника й загоєння вогнищ інфекції.

Запущені форми захворювання лікувати значно складніше, ніж ті, які виявили своєчасно, навіть із тяжким перебігом.

Для того щоб знищити збудник захворювання, лікар-фтизіатр призначає хворій дитині три — п’ять антибіотиків. Чому так багато? Для того щоб зменшити ризик виникнення в мікобактерії туберкульозу резистентності до них. Адже із часом мікобактерії туберкульозу виробляють механізм захисту від антибіотиків, а отже — лікування швидко стає неефективним.

Та й самих лише антибіотиків недостатньо. Дитина має повноцінно харчуватися, вживати вітаміни, часто гуляти на свіжому повітрі, виконувати дихальну гімнастику та відвідувати заняття з лікувальної фізкультури. На етапі одужання та за легких форм захворювання лікар-фтизіатр може порекомендувати відвідати спеціа­лізований санаторій.

Іноді, коли консервативне лікування не допомагає, вдаються до хірургічних методів. Найпоширеніший із них — часткова резекція уражених сегментів легенів.

Усі пацієнти залежно від особливостей лікування, часу діагностування, клінічної форми, рецидивів тощо, формують категорії. Кожна категорія має свої рекомендації щодо лікування.

Прогноз сприятливий, якщо вчасно виявити захворювання та негайно розпочати лікування. Однак особливістю туберкульозної інфекції є те, що у вогнищах запалення залишаються ділянки фіброзу, а в них — неактивні мікобактерії. Якщо імунітет дитини ослабне, то можливий рецидив захворювання. При цьому після лікування проба Манту завжди буде позитивною.

Усіх дітей, яких лікували від туберкульозу, беруть на диспансерний облік у районному туберкульозному диспансері. Відтак вони повинні проходити профілактичний медичний огляд: раз на рік або за індивідуальним графіком.

Як запобігати

Специфічна профілактика туберкульозу — щеплення дітей на третій — п’ятий день від народження вакциною БЦЖ згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості та обігу медичних та імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу МОЗ від 11.08.2014 № 551).

Вакцина БЦЖ містить живі мікобактерії туберкульозу вакцинного штаму. БЦЖ формує післявакцинальний імунітет, який не захищає дитину від інфікування мікобактерією туберкульозу. Ця вакцина запобігає розвитку генералізованих резистентних до антибіотиків форм туберкульозу. Щодо них її ефективність сягає 90%.

+

Післявакцинального імунітету вистачає на 5—7 років. Ревакцинують дітей у віці 7 років за негативної реакції туберкулінової проби і відсутності протипоказань.

Неспецифічна профілактика передбачає передусім раннє виявлення, ізоляцію та лікування хворих на туберкульоз. Для цього дітям віком від 4 до 14 років щороку роблять пробу Манту, старші діти та дорослі проходять флюорографію не рідше разу на рік. Також за різкої, порівняно з попередньою, реакції Манту лікар-фтизіатр може рекомендувати дитині пройти курс специфічної профілактики антибіотиками. Хіміопрофілактику також призначають здоровим людям, які проживають або працюють у несприятливих епідеміологічних умовах, — дітям, підліткам, медичним працівникам, працівникам фермерських господарств.

В осередку туберкульозної інфекції, тобто в помешканні хворого на активну форму туберкульозу:

• проводять поточну й заключну дезінфекцію;
• обстежують членів родини та за потреби призначають їм хіміопрофілактику;
• ізолюють дітей та за потреби призначають їм хіміопрофілактику;
• поліпшують умови проживання.

Для того щоб запобігти туберкульозу як серед здорових, так і серед хворих дітей і дорослих, поширюйте інформацію про шляхи інфікування, перебіг і симптоми захворювання. Також — пропагуйте здоровий спосіб життя, пояснюйте важливість щеплень та профілактичних медичних оглядів. Проведіть бесіди із батьками вихованців про те, як захиститися від туберкульозу, а за потреби порадьте, як доглядати за хворим на туберкульоз. Для того щоб інші члени родини не інфікувалися, посуд хворого слід мити та зберігати окремо. Так само і брудні рушники та білизну. Перед пранням їх необхідно кип’ятити з лугом, кольорові речі — замочувати на кілька годин у 3%-вому розчині хлораміну. Температура повітря в кімнаті, де перебуває хворий, має бути нижчою за +16…+18°С. Використані серветки слід утилізовувати в щільно зав’язаному пакеті.