НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ
Перша допомога – це проведення найпростіших медичних заходів для порятунку життя, зменшення страждань потерпілого від надзвичайної ситуації і попередження розвитку можливих ускладнень. Професійно таку допомогу надають, звичайно ж, медики, але не завжди швидка допомога може прибути вчасно на місце події. Тому вміння кожного з нас надати першу необхідну допомогу постраждалим до прибуття служб порятунку може відіграти вирішальну роль у порятунку життя людини.
Основні принципи надання першої допомоги:
- правильність і доцільність (якщо ви не впевнені в своїх діях – краще утриматись; головне правило першої допомоги – не нашкодити);
- швидкість;
- продуманість, рішучість, спокій.
ЯК НАДАТИ ПЕРШУ ДОПОМОГУ
Алгоритм ваших дій має бути таким:
- Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.
- Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).
- За необхідності викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також інші екстрені служби (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).
- Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.
- Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
- Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.
- Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.
- Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.
Якщо ви не маєте відповідних навичок для надання допомоги, слід звернутись за допомогою до інших присутніх на місці події.
Укуси бджіл та ос
При укусі виникає різкий пекучий біль , який незтихає . Майже відразу з'являється набряк та почервоніння на місці укусу. В тяжких випадках може виникнути анафілактичний шок, причиною якого є сильна алергічна реакція.
Допомога: при укусі негайно видалити жало із шкіри, прикласти холод та дати десансибілізуючий препарат ( діазолін, кетотифен, кларитин). Але якщо починає з'являтися задуха, шум у вухах, сильне напухання то обов'язково викликайте швидку !
Тепловий удар
Це тепловий удар внаслідок дії сонячного проміння , внаслідок цього в організмі порушується процес терморегуляції. Температура тіла різко підвищується до 40-42 С , розширюються судини , уповільнюється процес кровообігу , це призводить до гіпоксії та серйозних розладів ЦНС . З'являється головний біль, запаморочення , нудота , обличчя червоне , збільшується частота серцевих скорочень.
Допомога:
- перемістити дитину в прохолодне місце ;
- надати доступ свіжого повітря ;
- обкласти дитину чимось холодним ;
- на голову покласти лід або тканину змочену холодною водою;
- намагатися зробити так, щоб дитина не втратила свідомість ( нашатирний спирт або оцет );
- бризкати на дитину холодною водою.
Блювота
Чим менша дитина тим частіше в неї виникає рвота. Основні симптоми : нудота, обличчя бліде, похолодіння кінцівок, підвищений пульс.
Допомога :
- опустити голову дитини до низу , щоб вона не захлинулася блювотними масами;
- після блювоти години 2 нічого не їсти . Дитині дають тепле пиття по 2-3 чайні ложки кожні 10-15 хв. (мінеральна вода без газу, несолодкий чай, некислий кампот);
- покласти дитину на ліжко та дати відлежатися; Якщо длювота неодноразова і супроводжується погіршенням стану дитини , то обов'язково зверніться до лікаря !!!
Перша долікарська допомога при кровотечі
Будь-яка кровотеча є небезпечною для людини: зменшення кількості крові, що циркулює, зумовлює погіршення діяльності серця і недостатнє постачання кисню до життєво важливих органів (мозок, печінка, нирки, легені).
Залежно від того, яка судина кровоточить, розрізняють капілярну, венозну та артеріальну кровотечі. При зовнішній капілярній кровотечі кров виділяється рівномірно зі всієї рани; при венозній кровотечі — витікає рівномірним струменем, має темно-вишневе забарвлення (якщо пошкоджено крупну вену, струмінь крові може пульсувати у ритм диханню); при артеріальній кровотечі кров має яскраво-червоний колір, б'є сильним уривистим струменем (фонтаном), викиди крові відповідають ритму серцевих скорочень.
Зупинка капілярної та венозної кровотечі
Насамперед необхідно подбати про запобігання зараженню хворобами, які передаються через кров, та вдягнути одноразові гумові рукавички. Щоб встановити джерело кровотечі, слід оголити рану потерпілого, знявши чи розірвавши одяг.
На поверхню рани накласти стерильну пов'язку або чисту тканину (носовичок, рушник тощо) і притиснути пальцями чи долонею. Натискати слід рівномірно, тоді кровотеча зупиниться впродовж 10 хвилин. Якщо цього не сталося, можливо, ви натискаєте недостатньо сильно, чи не в тому місці. Спробуйте натискати сильніше, охоплюючи більшу поверхню рани.
Не бажано тиснути на рану, якщо у ній є фрагменти кісток, сторонні предмети тощо. У такому разі для зупинки кровотечі слід використовувати кільцеву подушечку. Зробити таку подушечку можна з вузького бинта, шматка тканини тощо. Насамперед слід зробити петлю, обмотавши тканину декілька разів навколо пальців. Потім вільний кінець тканини обмотати навколо петлі, поки не утвориться кільце.
При кровотечі через поранення руки чи ноги слід підняти пошкоджену кінцівку, щоб зменшити приплив крові. Утримуючи підняте положення кінцівки, слід продовжувати натискати на рану.
Після зупинки кровотечі накласти на рану щільну пов'язку та перебинтувати вище і нижче місця поранення. Не варто перебинтовувати занадто міцно, щоб не порушити кровообіг. Перевірити кровообіг можна за допомогою тесту наповнення капілярів. У нормальному стані, при піднятті кінцівки чи натисканні на нігтьове ложе шкіра блідне. Опускаючи кінцівку чи припиняючи натиск на нігтьове ложе, шкіра набуває попереднього забарвлення впродовж 2-3 секунд.
Зупинка артеріальної кровотечі
Кровотечу необхідно зупинити негайно, наклавши джгут чи щільну пов'язку, щоб попередити її раптове, неконтрольоване поновлення.
Терміново викликати швидку медичну допомогу.
При сильних артеріальних кровотечах джгута чи щільної пов'язки зазвичай недостатньо. Щоб попередити швидку крововтрату, слід натиснути на точки притиснення артерій — плечову (на внутрішній поверхні плеча) і стегнову. Ці точки розміщено у місцях, де артерії проходять близько до шкірних покривів і їх можна притиснути до кістки.
Способи тимчасової зупинки артеріальної кровотечі (протипоказано при переломах)
Місце кровотечі |
Дії |
кисть і передпліччя |
руку максимально зігнути у ліктьовому суглобі до плеча і зафіксувати гумовим джгутом або ременем |
гомілка і нижня третина стегна |
ногу максимально зігнути у колінному суглобі, підняти гомілку до стегна і зафіксувати, підклавши м'який валик у підколінну ямку |
верхня третина стегна і пахвина |
ногу максимально зігнути у тазостегновому та колінному суглобах, притиснути до тулуба та зафіксувати ременем через поперек |
підключична ділянка |
випрямлені руки слід максимально завести за спину і стягнути у ліктьових суглобах |
Накладання джгута
- Окрім наявного гумового джгута, можна використовувати широкі еластичні матеріали (широкий ремінь, складений у декілька шарів бинт, тканину, одяг тощо). Не можна використовувати мотузки, дроти, вузькі ремені та ін.
- Джгут накладають вище рани і якомога ближче до неї (але не на суглоб). Під джгут слід підкласти хустку, платок, рушник чи будь-яку іншу тканину.
- Джгут слід затягнути до моменту зупинки кровотечі з рани і зникнення пульсу нижче рани. Правильність накладення джгута визначають за припиненням кровотечі. Якщо джгут затягнено слабо і здавлені тільки вени, кровотеча продовжуватиметься, а шкірні покриви набудуть ціанотичного забарвлення.
- Джгут надійно закріплюють та записують час його накладення (найкраще написати ці дані на шкірі потерпілого).
- Джгут на кінцівці має залишатися не більше двох годин влітку і однієї години взимку. У холодну пору року перетягнуту джгутом кінцівку утеплюють, наприклад, за допомогою одягу.
- Кінцівку з накладеним джгутом слід іммобілізувати. Варто постійно слідкувати, щоб постраждалий не зняв джгут чи щільну пов'язку.
Перша долікарська допомога при пораненнях
Рани — це пошкодження тканин, спричинені механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкірних покривів та слизових оболонок. Залежно від типу травми та предмета, яким завдано поранення, розрізняють різані, колоті, рублені рани тощо.
Дрібні поверхневі рани зазвичай супроводжуються капілярною кровотечею, яка зупиняється самостійно чи після накладання щільної пов'язки. Глибокі рани можуть спричинити інтенсивну кровотечу (венозну чи артеріальну), що загрожує життю потерпілого.
Перебіг ранового процесу залежить від типу і розміру рани, локалізації та ступеня її інфікування. При незначному інфікуванні рана може загоїтися шляхом первинного натягу. Через 1-2 доби зменшуються больові відчуття. Через 3-4 доби зникають набряк і почервоніння шкірних покривів навколо рани. У разі розвитку запального процесу посилюється біль, з'являється набряк та почервоніння шкірних покривів навколо рани, у потерпілого може підвищитись температура.
Будь-яке пошкодження шкірних покривів може зумовити розвиток запального процесу, а також правця. Тому навіть найдрібнішу рану необхідно обробляти антисептичними засобами.
Щоб попередити інфікування, дрібні рани слід обробити, виконавши такі дії:
- за необхідності звільнити поранену ділянку від одягу;
- ретельно вимити руки водою з милом, одягнути одноразові гумові рукавички;
- промити рану 3%-вим розчином перекису водню чи мірамістином; якщо рана неглибока, але забруднена, бажано промити її теплою водою з милом;
- обробити краї рани 2%-вим спиртовим розчином брильянтового зеленого чи 5%-вим спиртовим розчином йоду;
- заклеїти оброблену рану бактерицидним лейкопластиром чи накласти антисептичну пов'язку (необхідно слідкувати, щоб ця пов'язка не забруднювалась і не промокала).
Якщо під час оброблення дрібної рани поновилася кровотеча, слід знову накласти щільну пов'язку, допоки кровотеча не зупиниться. Змінювати її лише за необхідності: у разі її намокання чи забруднення.
Не варто самостійно обробляти рани з високим ризиком інфікування (наприклад, забруднені садни, глибокі колоті рани тощо). Варто звернутися до медичного закладу, де проведуть правильне та безпечне оброблення рани.
Дрібні садни можна обробити за допомогою пов'язок з рідкими антисептиками (фурациліном, йодопіроном, хлоргексидином тощо) чи маззю на основі поліетиленгліколю.
Мазі з антибіотиками не слід використовувати для оброблення глибоких ран, оскільки це порушує відтік вмісту рани.
Концентровані дезінфікуючі засоби можна використовувати лише для знезараження непошкодженої шкіри навколо рани. Оскільки такі речовини найчастіше містять йод, це може спричинити алергічну реакцію.
Перша долікарська допомога при обмороженні
При підозрі на обмороження потерпілого необхідно доставити у тепле, опалюване приміщення. Обережно зняти мокрий одяг і взуття. Якщо взуття не знімається — його слід розрізати.
Важливо не допустити швидкого зігрівання пошкоджених ділянок тіла. Пониження температури у тканинах супроводжується порушенням кровопостачання через різке уповільнення кровотоку в капілярах. Відновлювати життєдіяльність клітин без поновлення кровотоку є небезпечним через те, що обмін речовин у клітині повністю відновлюється, проте не постачається кисень і не виводяться продукти метаболізму. Як наслідок — клітина гине через відсутність кисню і накопичення продуктів обміну, що спричинює появу некрозу тканин навіть при легких ступенях обмороження.
Найбільш ефективний і безпечний спосіб зігріти обморожену ділянку та відновити у ній кровообіг — теплові ванни. Обморожену ділянку тіла занурюють у теплу воду. Упродовж 20-30 хвилин температуру води поступово підвищують від 20 °С до 40 °С, доки обморожена ділянка не порожевіє та не потепліє.
Після теплової ванни (або іншого зігрівання) пошкоджені ділянки тіла необхідно ретельно висушити. На обморожену поверхню накласти септичну теплоізолювальну пов'язку. Не можна змащувати пошкоджені ділянки жиром чи мазями, оскільки це істотно ускладнює подальше оброблення.
Обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, тому що такі заходи лише посилюють охолодження, а на шкірі з'являються мікротравми, що створює сприятливі умови для розвитку інфекційного процесу, а надалі — для гнійних уражень м'яких тканин. Легкий масаж і розтирання можливі при І ступені обмороження. При обмороженнях II, III, і IV ступенів це може призвести до травм судин, що збільшує небезпеку їх тромбозу і глибинного пошкодження тканин.
Велике значення при наданні першої долікарської допомоги мають заходи щодо загального зігрівання потерпілого, зокрема пиття теплих напоїв (чай, молоко). Зазвичай при обмороженнях І ступеня таких процедур достатньо. Якщо колір і чутливість шкіри відновлюються, потерпілий не відчуває болю, то подальше лікування йому не потрібне.
Якщо зберігається блідість обмороженої ділянки, місцеве пониження температури, анестезія чи біль, необхідно терміново доставити потерпілого до лікарні, оскільки такі симптоми вказують на глибоке обмороження м'яких тканин. Якщо перша допомога не була надана до прибуття санітарного транспорту, її необхідно надати під час транспортування.
Рекомендації щодо профілактики обморожень у холодну пору року:
Ø носити головний убір і одяг з шерсті чи хутра, які залишають повітряний прошарок між тілом та одягом;
Ø закривати частини тіла, які найчастіше травмуються при обмороженні (пальці рук і ніг, вуха, ніс);
Ø пити більше теплих напоїв, що поліпшує терморегуляцію організму;
Ø дозувати тривалість прогулянок.
Перша долікарська допомога при пораненнях
Рани — це пошкодження тканин, спричинені механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкірних покривів та слизових оболонок. Залежно від типу травми та предмета, яким завдано поранення, розрізняють різані, колоті, рублені рани тощо.
Дрібні поверхневі рани зазвичай супроводжуються капілярною кровотечею, яка зупиняється самостійно чи після накладання щільної пов'язки. Глибокі рани можуть спричинити інтенсивну кровотечу (венозну чи артеріальну), що загрожує життю потерпілого.
Перебіг ранового процесу залежить від типу і розміру рани, локалізації та ступеня її інфікування. При незначному інфікуванні рана може загоїтися шляхом первинного натягу. Через 1-2 доби зменшуються больові відчуття. Через 3-4 доби зникають набряк і почервоніння шкірних покривів навколо рани. У разі розвитку запального процесу посилюється біль, з'являється набряк та почервоніння шкірних покривів навколо рани, у потерпілого може підвищитись температура.
Будь-яке пошкодження шкірних покривів може зумовити розвиток запального процесу, а також правця. Тому навіть найдрібнішу рану необхідно обробляти антисептичними засобами.
Щоб попередити інфікування, дрібні рани слід обробити, виконавши такі дії:
- за необхідності звільнити поранену ділянку від одягу;
- ретельно вимити руки водою з милом, одягнути одноразові гумові рукавички;
- промити рану 3%-вим розчином перекису водню чи мірамістином; якщо рана неглибока, але забруднена, бажано промити її теплою водою з милом;
- обробити краї рани 2%-вим спиртовим розчином брильянтового зеленого чи 5%-вим спиртовим розчином йоду;
- заклеїти оброблену рану бактерицидним лейкопластиром чи накласти антисептичну пов'язку (необхідно слідкувати, щоб ця пов'язка не забруднювалась і не промокала).
Якщо під час оброблення дрібної рани поновилася кровотеча, слід знову накласти щільну пов'язку, допоки кровотеча не зупиниться. Змінювати її лише за необхідності: у разі її намокання чи забруднення.
Не варто самостійно обробляти рани з високим ризиком інфікування (наприклад, забруднені садни, глибокі колоті рани тощо). Варто звернутися до медичного закладу, де проведуть правильне та безпечне оброблення рани.
Дрібні садни можна обробити за допомогою пов'язок з рідкими антисептиками (фурациліном, йодопіроном, хлоргексидином тощо) чи маззю на основі поліетиленгліколю.
Мазі з антибіотиками не слід використовувати для оброблення глибоких ран, оскільки це порушує відтік вмісту рани.
Концентровані дезінфікуючі засоби можна використовувати лише для знезараження непошкодженої шкіри навколо рани. Оскільки такі речовини найчастіше містять йод, це може спричинити алергічну реакцію.
ДОПОМОГА ДИТИНІ ПРИ ГОЛОВНОМУ БОЛІ
ГОЛОВНИЙ біль виникає у результаті подразнення нервових закінчень у стінках судин голови чи у мозкових оболонках.
Причини головного болю
ü Причинами головного болю можуть бути перенапруження зору, наприклад, при поганому освітленні; порушений зір, якщо дитина не носить окуляри; захво-рювання очей, наприклад, глаукома.
ü «Стріляючий», «розривний» чи «пекучий» біль в обличчі та потилиці виника¬ють при невралгії — нервовій хворобі, яка супроводжується болями у тілі людини у місці проходження нерва.
ü Сильний головний біль, що супроводжується блюванням, запамороченням, високою температурою тіла виникає у разі запалення головного мозку та його оболонок. У такому разі слід негайно звернутися за медичною допомогою.
ü Досить часто настирливий головний біль, пов'язаний із запальними захворю-ваннями придаткових пазух носа, може бути результатом черепно-мозкової трав¬ми. Нерідко він супроводжує інфекційні захворювання, інтоксикації, невротичні розлади, захворювання внутрішніх органів. Щоб з'ясувати причини настирливого головного болю, слід обов'язково проконсультуватися з лікарем. Головне — усуну¬ти причину, через яку виник головний біль.
Слабкий головний біль
ü Якщо клінічні ознаки захворювання відсутні, слабкий головний біль допо-можуть подолати: спокій; тепло чи холод, прикладені до голови; склянка чаю; очищувальна клізма.
ü Головний біль легкого ступеня, що повторюється епізодично, не вимагає специфічного лікування. Профілактикою такого болю є дотримання санітарно-гі-гієнічного режиму — раціональне вітамінізоване харчування, дотримання розпо¬рядку дня, необхідна фізична активність та прогулянки на свіжому повітрі.
Сильний головний біль
ü У випадках сильного болю можна дати дитині знеболювальні лікарські за-соби: парацетамол (з розрахунку 10-15 мг/кг маси тіла), ібупрофен (з розрахунку 5-10 мг/кг), комбіновані лікарські засоби, що містять кофеїн і спазмолітини — лі¬карські засоби, що знижують тонус, знімають спазми.
ü Якщо головний біль сильний, частий чи не припиняється після прийому лікарських засобів, дитину слід терміново показати лікарю-невропатологу та провести необхідні діагностичні та лікувальні заходи.
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ДІТЯМ-АЛЕРГІКАМ ПРИ УКУСАХ КОМАРІВ, МОКРЕЦІВ, ІНШИХ ДРІБНИХ КОМАХ
ü Діти-алергіки, які відвідують дошкільний заклад у весняно-літній період, можуть постраждати від укусів комах, слина яких містить алергени, на прогулянці у парку, лісі, екскурсії на відкритому повітрі, навіть у приміщенні.
ü У дітей, які схильні до алергії, часто навіть одиничні укуси можуть викликати алергічну реакцію на слину комарів, комах. Тому, як і у випадку з укусами перетин-частокрилих, у приміщеннях слід вдаватися до запобіжних заходів, а саме завішувати вікна та двері дрібною сіткою, аби комарі не могли попасти у приміщення.
ü Для більшої ефективності можна використовувати репеленти — речовини, що відлякують комах. На сьогодні існує великий вибір хімічних репелентів. Природні репеленти ж отримують з листя томатів, лаванди, гвоздики, аніса, кедра, евкаліпта тощо. Однак зауважте, що лікарі не радять наносити ці речовини на дитячу шкіру. Репелентом слід лише обробити сітку, яка прикриває вікна.
ü Якщо у приміщення вже залетіли комарі, слід використовувати інсектициди — речовини, які вбивають комах. Найбільш поширеними сьогодні є фумігатори — речовини для викурювання комарів (спіралі, свічки, рідини, пластинки). Можна також використовувати ультразвукові відлякувачі.
ü Якщо дитину вкусив комар, мокрець або інша дрібна комаха, необхідно:
§ прикласти щось холодне до місця укусу;
§ зняти свербіж та набряк від укусу за допомогою спиртовмісних настоянок (борний спирт, настоянка календули, навіть корвалол чи валокордин);
§ намазати місце укусу маззю арніки або іншим антигістамінними гелем тощо;
§ дати дитині антигістамінний препарат.
ü У разі розвитку алергічної реакції, супроводжуваної набряком, який збільшується, нудотою та утрудненим диханням, необхідно терміново звернутися до лікаря.
ü Невідкладної допомоги потребують усі діти з численними укусами, вираженими алергічними реакціями та при будь-якій зміні загального самопочуття навіть після одиничного укусу.
Перша долікарська допомога при забиттях
Забиття – це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив (синець), зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.
Послабити біль при незначних забиттях м’яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпотермічні (охолоджувальні) пакети. У разі їх відсутності можна застосовувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери (попередньо обгорнувши їх тканиною), мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.
При підозрі на складнішу травму (перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо) перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:
— при порушенні цілісності шкіри накласти стерильну пов’язку;
— у разі відшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу);
— при порушенні дихання чи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;
— при підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити — переносити його можна лише на руках чи ношах.
Забиття голови
При забитті голови насамперед необхідно з’ясувати всі обставини травми, адже дитина може отримати струс мозку навіть через падіння з невеликої висоти.
Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється – травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в’ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхідно негайно викликати швидку допомогу.
У разі появи гематоми у зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з’явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов’язку.
Якщо в результаті травми дитина пошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.
У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника. Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.